Ключові слова:

На сьогодні українсько-білоруське пограниччя постає яскравим прикладом для пізнання етнокультурних процесів та явищ. Подібність умов проживання, способів ведення господарства, традиційного життя спричинили подібність етнокультурних рис мешканців українсько-білоруського Полісся. Тому основними етнодиференціюючими чинниками постають мовні, культурні та етнічні особливості жителів пограниччя.

Опрацьовані матеріали дають можливість стверджувати про наявність широкого масиву лінгвістичних та етно­лінгвістичних досліджень українсько-білоруського порубіжжя, у яких розкриваються особливості українських та біло­руських говірок. Авторка розглянула діалектологічні дослідження Полісся, зокрема, колективні праці українських, білоруських та російських науковців, а також окремі видання, у яких висвітлено фонетичні, морфологічні та лексичні особливості поліських говірок. Проаналізовано низку лінгвогеографічних видань, як загальних, так і тематичних: атласи тваринницької, будівельної лексики, назв лікарських рослин, одягу, взуття тощо. Здійснено огляд лексикографічних праць, зокрема різних за тематикою словників поліських говорів.

Дослідження духовної та матеріальної культури порубіжжя присвячені фольклорним традиціям у зоні пограниччя, різним аспектам традиційно-побутової культури українців та білорусів, житлового будівництва, народної медицини, астрономії, метеорології тощо.

Окрему увагу приділено розгляду проблеми формування етнічної самосвідомості мешканців українсько-білоруського прикордоння та їх самоідентифікації. Розглянуто трактування властивих для Поліського регіону етнонімів «поліщук», «литвин», «тутешній». Зазначено, що особливістю білоруської ідентичності ХІХ–ХХ ст. є низький рівень національної свідомості як результат тривалого перебування під тиском Російської імперії та досить пізнє зародження національного руху. Сучасні дослідження засвідчують високий рівень зрусифікованості та радянізованості білоруського суспільства.

Розглянуто внесок науково-дослідних проектів та програм співробітництва між Україною та Білоруссю, зокрема діяльність Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України та Інституту мистецтвознавства, етнографії та фольклору імені К. Крапіви НАН Білорусі, результатом співпраці яких стали спільні експедиції, міжнародні конференції, ґрунтовні наукові видання тощо