Ключові слова: народні ігри

У статті порушується проблема дослідження живої традиції ігрової культури, яку можна прослідкувати на прикладі Куп’янського району Харківської області, оскільки ми маємо достатньо матеріалу, що був зібраний на цій території та опублікований Петром Івановим на початку ХХ ст.

Мета статті – ознайомити з результатами польової роботи в цьому районі та порівняти стан ігрової культури сучасної Куп’янщини з відомостями П. Іванова, визначити відмінність між згадуванням ігрових моментів та їхнім відтворенням під час інтерв’ю з інформантами різних вікових груп.

Методи дослідження. Польові дослідження проводилися у вигляді розгорнутих інтерв’ю; була зроблена спроба фіксувати дитячі ігри не під час згадування, а безпосередньо в ігровому процесі. У статті обґрунтовується теза, що опис ігор П. Івановим є певним узагальнення матеріалу, що він отримував від різних інформантів, а не цитування одного джерела.

Основні результати дослідження. Вивчення матеріалу сучасних дитячих ігор Куп’янщини дало можливість з’ясувати, що ігрова культура багато в чому ґрунтується на традиційних народних іграх. Деякі із цих ігор активно трансформуються – «Креймахи», «Свинки», а деякі відновлюються засобами навчання – «У Панаса», «У тарана». Порушується проблема методології фіксації народних ігор, пов’язана з технологією і методичними прийомами, що їх використовують вітчизняні дослідники.

Висновки. Елементи багатьох народних ігор фіксуються в сучасній ігровій культурі, а деякі ігри залишаються актуальними впродовж століття. Зазначається, що найдієвішим методом дослідження ігрової культури є метод включеного спостереження, який супроводжувався відеофіксацією всього процесу гри. Саме в такий спосіб необхідно провадити дослідження сучасної ігрової культури