Ключові слова: автобіографічна поезія, філософія вибору, філософська медітація, філософське ствердження, заповіт, образи твору, фонічні засоби, синтаксична організація поезії, строфи і римування, емоційне навантаження, поетична семантика вірша

У статті досліджено поезію Василя Стуса "Як добре те, що смерті не боюсь я" з комплексним підходом. У роботі інтерпретовано філософські засади, автобіографічність, тематику твору; обгрунтовано структуру поезії та її смислове навантаження, символічність образів (народу, України, смерті, хреста тощо); з'ясовано функції синтаксичних фігур, фонічних та інших найважливіших засобів, серед яких також інтонація, наголос, паузи. Досліджено вплив витвору мистецтва на реципієнта, спонукання його до діалогу. Стаття демонструє майстерність Василя Стуса, як автора неординарної глибокої філософської поезії