Ключові слова: стилістичні можливості, художній твір, лексичні засоби, історична лексика

Застаріла лексика як елемент мови художнього твору має значні стилістичні можливості. Наявність застарілих слів у тканині художнього твору, взаємодія за співвіднесення їх з іншими словами на різних рівнях художнього тексту є виявом стилістичного функціонування застарілою лексики в контексті творів письменників. Відтворюючи колорит давньоруської доби, змальовуючи історичні обставини та історичних осіб, І. Франко природно вдається до відповідної лексики, яка надає оповіді особливого тону, наголошуючи саме на особливостях української мови, її неповторній самобутності, на всьому її оригінальному ладі - своєрідній інтонації, притаманній лише українській вдачі, своєрідному баченні властивому українському окові. В повісті "Захар Беркут" І. Франка використовується історична лексика, історизми та архаїзми в художньому творі вживаються для стилізації мови під відповідну епоху. Письменник дорожив застарілою лексикою, з пильністю ставився до її уживання і вміло вводив її в текст свого твору