Ключові слова: взаємоконтроль; компетентність в монологічному мовленні; майбутні учителі

У статті обґрунтовано необхідність використання взаємоконтролю для перевірки сформованості компетентності в монологічному мовленні студентів першого курсу, майбутніх учителів. Визначено поняття взаємоконтролю, схарактеризовано переваги та труднощі впровадження його у освітній процес, розглянуто види та форми взаємоконтролю, запропоновано етапи організації цього контролю для перевірки сформованості компетентності в монологічному мовленні на першому курсі підготовки майбутніх учителів. Взаємоконтроль компетентності в монологічному мовленні – вид контролю, спрямований на взаємні перевірку, аналіз, корекцію та оцінку сформованості компетентності в монологічному мовленні. До основних труднощів використання взаємоконтролю для перевірки сформованості компетентності в монологічному мовленні належать об’ємність монологічних висловлювання, широкий спектр критеріїв оцінювання, несформованість умінь здійснення взаємоконтролю, а також недостатньо розвинені індивідуально-психологічні особливості студентів. Перевагами є: додаткове тренування в спілкуванні, розуміння критеріїв оцінювання монологів, скорочення часу на контроль з боку викладача та охоплення всіх студентів, розвиток вмінь самоконтролю та професійних умінь. Основними видами взаємоконтролю компетентності в монологічному мовленні на першому курсі є поточний та рубіжний взаємоконтроль, який може здійснюватись у парній чи груповій формах з усним чи письмовим відгуком перевіряючого (перевіряючих). Впровадження взаємоконтролю в освітній процес передбачає три етапи: підготовчий, на якому відбувається ознайомлення студентів з видами, формами, засобами, прийомами взаємоконтролю, типами монологів, критеріями їх оцінювання та тренування у його здійсненні; основний, що передбачає практику у здійсненні взаємоконтролю компетентності в монологічному мовленні; завершальний, де відбувається обговорення проведеного взаємоконтролю