<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<mods xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xmlns="http://www.loc.gov/mods/v3" version="3.1" xsi:schemaLocation="http://www.loc.gov/mods/v3 http://www.loc.gov/standards/mods/v3/mods-3-1.xsd"><titleInfo type="abbreviated"><title/></titleInfo><name type="personal"><namePart>20221230              ukry50</namePart><role><roleTerm authority="marcrelator" type="text">creator</roleTerm></role></name><name type="personal"><namePart>Ісіченко</namePart><namePart type="termsOfAddress">І</namePart><role><roleTerm authority="marcrelator" type="code">070</roleTerm></role></name><typeOfResource/><originInfo><issuance/></originInfo><physicalDescription><extent>Віршові твори Григорія Сковороди постають оптимальною формою дискурсивного втілення етико-релігійних і художніх концепцій завдяки місткості й багатозначності їхньої образної мови. Свідченням цього є конотативний простір образу каменя у збірці «Сад божественних пгьсней». У віршах Сковороди маємо кілька варіантів цього образу. Це гори, скеля (Петра, кифа / кефа), алмаз («адамант»), кремінь. Камінь символізує оприявнення трансцендентних вартостей у світі людських взаємин, здатних бути надійною основою для захисту від життєвих ка-таклізмів і творення нового. Ланцюг варіантів образу каменя вводиться в конотаційну орбіту серця як місця зустрічі минущого і трансцендентного. Прихід Вогау внутрішній світ людини метафорично описується як висікання вогню кременем об кресало або ж перетирання жорнами зерна на борошно. Образ каменя стає одним із найбільш важливих структу-ротвірних елементів збірки.
</extent></physicalDescription><subject><name type="personal"><namePart>Сковорода, Григорій</namePart></name></subject>
    Літературознавство. Українська література
  
    821(477)
    82
  <location><physicalLocation>821.161.2:081 Сковорода.:81'373.612.2</physicalLocation></location><recordInfo><recordIdentifier>13139</recordIdentifier></recordInfo></mods>
