20230526 ukry50creatorМихальчукО. І070Поняття «багатомовність» / «мультилінгвізм» набуло значного поширення у лінгвополітичному дискурсі. Це зумовлює необхідність конкретизувати соціолінгвістичні параметри терміна в контексті української мовної ситуації з урахуванням досвіду загальноєвропейських теорій та практик. Доцільність дослідження спричинена також розширенням підходів до проблем багатомовності в ХХІ ст. та деякими розбіжностями в тлумаченні мультилінгвізму в різних країнах, що викликано відмінностями впровадження політики й практики багатомовності в різних державних і регіональних контекстах. Теоретичні підходи до визначення мультилінгвізму та класифікація його типів дозволяють розглянути політику багатомовності і практику багатомовності в координатах суспільних типів мов — державна (офіційна), міноритарна, іммігрантська, іноземна. Дослідження є також спробою дати відповіді на питання: «Чим відрізняються багатомовне суспільство і багатомовна держава?», «Як практика багатомовності впливає на мовну політику або мовна політика на мовну практику багатомовних територій?», «Як диференційовано поняття мовного розмаїття, багатомовної комунікації, плюрилінгвізму і мовної освіти в соціолінгвістичній концепції мультилінгвізму?» Соціолінгвістичний вимір багатомовності осмислено в параметрах поняттєвих зв’язків: мультилінгвізм і глобалізація, мультилінгвізм і територіальна мовна ідентичність, мультилінгвізм і статус мов, мультилінгвізм та функційність мов, мультилінгвізм і мовна освіта. У координатах теорії суспільного та інституційного мультилінгвізму Україну розглядаємо як одномовну державу з дво- та багатомовними територіями. Запропоновано базову соціолінгвістичну концепцію мультилінгвізму, що спирається на розрізнення політики багатомовності і практики багатомовності та засади співіснування мовних ідентичностей індивідів і спільнот Мовознавство 81 https://movoznavstvo.org.ua/arkhiv-zhurnalu.htmlhttps://movoznavstvo.org.ua/arkhiv-zhurnalu.html811.161.2'246.313271