Радзієвська , Т.  Взаємодія мовознавства і логіки як методологічна колізія середини XIX століття: позиція О.О. Потебні [Текст] / Т. Радзієвська   &mdash; , 2026. - № 1 (346), січень - лютий. &mdash; С. 23-38 : Бібліогр.: 36-38 Анотація: Статтю присвячено темі «лінгвістика і логіка» в історії розвитку мовознавчої думки XIX ст. та особливостям її інтерпретації в науковій спадщині О. О. Потебні. У зв’язку з цим подається аналіз наукового контексту першої половини та середини XIX ст., підходів до опису мови, зумовлених взаємодією лінгвістики з суміжними науками — логікою та психологією, виникненням шкіл і традицій, які стали джерелом формування поглядів О. О. Потебні на мову та засоби її опису. Показано, що науковий дискурс середини XIX ст. позначений методологічною колізією між мовознавством і логікою, спричиненою зближенням мовознавства з психологією та розширенням впливу її ідей.<br/><br/>Безпосереднім об’єктом аналізу в статті є текст підрозділу «Граматика і логіка» з фундаментальної праці О. О. Потебні «Із записок з руської граматики» (1874 p.). Характеристика представлених у ньому аналітичних процедур, способів аргументації та прийомів деконструкції демонструє однозначність позиції вченого. Логіка інтерпретується ним як інструментальний ресурс для здійснення граматичного (синтаксичного) аналізу із вкрай обмеженими можливостями. Такий аналіз, за оцінкою вченого, не має необхідної роздільної здатності. Уживання слова логіка в тексті О. О. Потебні має метонімічний характер і позначає не одну з галузей знань або наукову дисципліну, а інструментарій у структурі лінгвістичного опису. У зв’язку з цим зроблено висновок про те, що справжнім об’єктом критики вченого виявляється діяльність аналогового типу, у межах якої створюється граматичний опис за заданою моделлю, яка не забезпечує адекватності опису своєму об’єктові.<br/><br/>Підкреслюється, що контактування мовознавства і логіки в середині XIX ст. має типологічну особливість, зумовлену статусами двох наук у структурі гуманітарного дискурсу. У цей період взаємодіють дві сфери знань, з яких одна, що характеризується тривалою традицією й авторитетним статусом, завершує певний цикл свого розвитку та перебуває в стані стагнації, а друга, навпаки, входить у період активного пошуку свого об’єкта та засобів для його опису. Ця обставина визначає конкретну специфіку взаємодії двох наук у зазначений історичний період