Шеремета, І.  Максим Рильський як композитор: музична стилістика фортепіанних імпровізацій [Текст] / І.  Шеремета &mdash; , 2025. - № 1 (405), січень-березень. &mdash; С. 21–26 : Бібліогр.: с. 26 Анотація: У статті проаналізовано дві фортепіанні імпровізації українського поета Максима Рильського. Він любив творчі музичні експерименти, проте не нотував їх. Наприкінці 1940-х років деякі з них записав на магнітофонну плівку фахівець з електричного звукозапису Полікарп Барановський. Ці записи зберігаються у Відділі архівних наукових фондів, рукописів та фонозаписів ІМФЕ. Серед них – фортепіанні імпровізації, мелодекламації та акомпанементи до народних пісень. У середині 1980-х років К. Луганська й Б. Фільц опублікували кілька статей, присвячених таланту М. Рильського як імпровізатора, характеристикам звукозаписів музичних композицій та постаті звукооператора П. Барановського. Б. Фільц також здійснила нотне розшифрування двох із цих фонозаписів, що стало основою пропонованої розвідки.<br/><br/>Першу фортепіанну імпровізацію було надруковано 1985 року. Це мелодекламація, створена М. Рильським до власного вірша «Пушкіну». Форма твору – наскрізна. Кожна структурна побудова має чітке композиційне значення. Розвинена піаністична фактура, а також гнучка агогіка асоціюються з творчістю композиторів-романтиків, передусім Ф. Шопена. Прикінцевий апофеозний акордовий рух інтонаційно пов’язаний з українською пісенною традицією. Схвильований характер виконання відповідає емоційному стану читця, а музика тонко передає змістові нюанси поетичного тексту.<br/><br/>Друга фортепіанна імпровізація М. Рильського опублікована 2011 року. Твір ліро-епічного характеру, близький до жанру рапсодії, побудований на варіаційному розвитку. У музиці панує українська стихія. Дух кобзарства передано через відголоски народного виконавства: мелізматичну орнаментику, інструментальні пасажі, арпеджовані акорди, гнучку метроритміку, ладо-гармонічні особливості, загальну експресивну манеру виконання.<br/><br/>У цих творах яскраво проявився властивий М. Рильському інструментальний тип композиторського мислення. У межах класико-романтичної традиції він творчо використовував стилістику улюблених композиторів – Л. Бетховена, М. Лисенка, Ф. Шопена, П. Чайковського. Вивчення музичної діяльності М. Рильського допоможе глибше розкрити його поетичну творчість. Варто розшифрувати й опублікувати інші музичні імпровізації видатного поета, адже вони є невід’ємною частиною культурно-мистецького життя України ХХ ст.