Петрик, О. І. Україна та МВФ: основні аспекти співробітництва [Текст] / О. І. Петрик — , 2019. - 5 (690), травень . — С. 6-18 Анотація: МВФ з моменту свого заснування у 1944 р. весь час еволюціонував разом з розвитком світової економіки. Тим не менше, його місія залишилася незмінною – забезпечити стабільність світової монетарної системи, яка дозволяла б країнам дотримуватись єдиного стандарту і сприяла б світовій торгівлі, економічному зростанню і підвищенню життєвих стандартів населення всіх країн.
МВФ виконує три основні функції: нагляд і моніторинг світової економіки та економіки країн-членів (surveillance); надання фінансової допомоги країнам-членам (lending); економічні дослідження та надання технічної допомоги країнам-членам (capacity development).
Фінансові ресурси Фонду базуються на фінансових внесках (квотах кожної країни-члена) і відносній позиції країни у світовій економіці. Розмір квоти визначає право голосу або питому вагу голосу країни у процесі прийняття рішень МВФ.
Набір основних програм Фонду на сучасному етапі значно розширився і більшою мірою відповідає потребам світової економіки. Основними програмами фінансової допомоги МВФ є:
– домовленості про кредит «стенд-бай» (Stand-by);
– програма розширеного кредитування (Extended Fund Facility – EFF);
– гнучка кредитна лінія (Flexible Credit Line – FCL);
– лінія запобіжної підтримки ліквідності (Precautionary and Liquidity Line – PLL);
– швидкий фінансовий інструмент (Rapid Financing Instrument – RFI).
У жовтні 2018 р. МВФ та українська влада оголосили про започаткування нової програми Stand-by, яка має замінити існуючу. Однак для її початку Верховна Рада повинна затвердити бюджет у межах, передбачених програмою. Інші умови – створення постійно діючого механізму коригування цін на газ для населення та посилення боротьби з корупцією