Чухліб, Т. Поширення назви "Україна" в офіційному дискурсі Речі Посполитої як один із наслідків Люблінської унії 1569 р. [Текст] : До 450-річчя Люблінської унії / Т. Чухліб — , 2019. - № 4 (547). - Липень-Серпень. — С. 4-22 : Бібліографія: С. 22-23 Анотація: Починаючи від ухвал Люблинського сейму 1569 р. назва "Україна" використовувалася королем та його урядниками, а також представниками польського нобілітету насамперед для означення прикордонних земель Великого князівства Литовського, що відійшли до Корони Польської  в 1569 р. Окрім того, назву "Україна" вживали, з одного боку, для маркування історико-етнографічного краю, де проживав "руський народ", а з іншого - для витіснення з тогочасного офіційного мовлення назви "Русь" як "узагальнюючого" терміна для цього краю. У королівській канцелярії та постановах сейму словом "Україна" в одних випадках окреслювали територію Київського і Брацлавського воєводств Корони Польської , а в інших - ще й Руського, Волинського та Подільського Речі Посполітої. Досить часто цією назвою користувалися підпорядковані королівським урядам "старші" (гетьмани) Війська Запорізького. З огляду на це, упродовж останньої третини ХУІ - 1630-х рр. слово "Україна" поступово перетворювалося на офіційну політичну назву, використовувалося королем, урядовцями, а також представниками нобілітету в політичній риториці на практиці, що й стало одним із важливих наслідків Люблінської унії