By В. Андрущенко. 2022 . С. 5-12 , XXIстоліття входить в історію як століття електронних (цифрових, комп 'ютерних) технологій, які радикально змінюють спосіб життя людини і суспільства, що суттєво позначається на всіх сферах життєдіяльності — виробництві і мисленні, діяльності і спілкуванні, сфері науки і культури, світогляді людей, їх підготовці до життя та праці, на засобах освіти та виховання, їх бурхливий розвиток сягнув межі, яка дає змогу стверджувати, що на сьогодні жодна зі сфер, жоден вид чи напрям людської життєдіяльності не може функціонувати, а тим паче розвиватися поза застосуванням цифрових технологій комп 'ютеризаціі. Становлення електронної цивілізації) невідворотність тотальної комп 'ютеризації життя висуває завдання підготовки людини до вільного володіння електронно-обчислювальною технікою і технологіями, до компетентного їх застосування на практиці. Це здійснюється переважно через освіту та виховання, які повинні змінити свої контури, зміст, навчальні технології. Відповідаючи на виклики цифрової цивілізації, освіта має сформувати комп 'ютеризоване середовище, освоєння якого має здійснюватися з перших кроків дитини в навчальному процесі, системно, із поступовим і послідовним нарощуванням навантаження від нульової позначки до вершин новітнього (електронного) пізнавального процесу. Захоплюючись перспективами електронного навчання^ дехто пропонує викинути з навчального процесу так званий «застарілий матеріал», ліквідувати «старі засоби навчання», беззастережно знищити все, що нібито вже не відповідає викликам сьогодення. Особливим нападкам прибічників «радикального оновлення» освіти піддається нині книга. «Видалення» книги з освіти дехто з них розглядає як основний принцип і вимогу оновлення. Переконаний, що зі справжнім оновленням навчального процесу подібна пропозиція немає нічого спільного. Нищити легко, створювати важко. Тим часом, атаки на традиційні засоби, методики та технології навчання не тільки продовжуються, але, здається, й загострюються.