Ключові слова:

Українці – друга за чисельністю етнічна меншина в Російській Федерації. Українська діаспора в Росії – найбільша українська діаспора у світі. У другій половині 1980-х років на хвилі горбачовських реформ почалося відродження українського національного життя. Перше українське культурне товариство «Славутич» виникло 1988 року в Москві. Протягом 1990-х років українські товариства з’явилися в багатьох інших містах Росії. На початку 2000-х років існувало понад 100 українських об’єднань. Найбільшими були Організація українців Росії та Федеральна національно-культурна автономія «Українці Росії», що об’єднували менші спілки на регіональному і місцевому рівнях. Діяльність української діаспори в РФ здійснювалася в трьох основних напрямах: культурному, конфесійному та громадсько-політичному. Найбільш динамічно розвивався культурний напрям. Російська влада прагнула зосередити діяльність української діаспори виключно в культурному руслі й уникнути її політизації. Розвитку української діаспори в РФ сприяла велика правова база на міжнародному та національному рівнях. Загалом політика України щодо діаспори в Росії не проводилася на належному рівні. Українське керівництво не змогло вибудувати системи взаємодії та підтримки співвітчизників. Українська діаспора зазнавала протидії з боку російської влади. Найбільшим досягненням було відкриття 1998 року Культурного центру України в Москві. Українські культурні і громадсько-політичні об’єднання, церковні громади не досягли великих успіхів, оскільки були малочисельними та ізольованими одне від одного. Їм не вдалося створити повноцінної інфраструктури для ведення культурно-просвітницької роботи – бібліотек, шкіл, церков, видавництв та періодичних видань. Позбавлені підтримки з боку України та РФ, вони розпадалися або були пасивними