У статті аналізуються образи ромів у творчості Ольги Кобилянської на тлі багатоетнічної ситуації на Буковині, простежується вплив антропологічного трактування ромів як раси на репрезентацію їх в літературі періоду романтизму та другої половини ХІХ ст. Циган як образ «іншого» служить для письменниці матрицею інакшості й функціонує в різних смислових контекстах. Така матриця проєктується на життя гуцулів як дітей природи; співвідноситься з ситуацією перверсивної гендерної, зокрема фемінної, ідентичності; атрибутується як екзотична й орієнтальна расова інакшість. Переймаючи романтичні орієнтальні стереотипи щодо ромів, Кобилянська у відповідності до тодішньої антропології маркує їх расово і географічно, зближує ці образи з українським життям та побутом і не оминає увагою асиміляцію та взаємини українських селян, гуцулів і ромів. Осілі та кочові народи, інсайдери і аутсайдери, «свої» та «чужинці» стають тлом, на якому Кобилянська розгортає драму становлення модерного українства на початку ХХ ст.

Ключові слова: роми, цигани, раса, антропологія, орієнталізація, гібридність, асиміляція, нація, Буковина