У статті розглянуто методи формування свідомості та методи формування суспільної поведінки дітей молодшого шкільного віку через застосування вчителем казок в освітньому процесі. Аналіз історичних джерел дозволяє зробити висновок, що питанню підвищення ефективності приділяло увагу чимало вчених зрізних країн світу ще із ХVII століття. Устатті також ви-значені поняття «казки», «педагогічної творчості» та досліджено питання, які конкретно казки рекомендовано використовувати педагогам у роботі та на що слід звертати увагу при доборі таких казок. У дослідженні проаналізовано
особливості процесів сприйняття та запам’ятовування дітьми молодшого шкільного віку, відповідно до яких зроблено висновок стосовно доречності й ефективності використання казок у процесі навчання. Акцентується на конкретних шляхах пошуку ідей для казок. У результаті дослідження визначено, що таких шляхів існує два – апелювання до загальновідомих світових проблем або ж створення казки на основі «живого» прикладу з реального життя колективу класу. Також у статті надаються рекомендації щодо того, на що вчителю необхідно звертати увагу, аби казка була повчальною та етичною
одночасно, та даються пропозиції щодо вирішення конфліктної ситуації – основи казки, шляхом залучення дітей до процесу
написання казки та подальшого обговорення варіантів її фіналу. Констатується, що казка є дієвим механізмом формування свідомості та світогляду дитини, а також робиться висновок про беззаперечну перевагу казки як механізму розуміння конкретної проблеми з наукової точки зору та ефективного механізму виховання дітей молодшого шкільного віку.

Ключові слова: освіта; казки; учні; процес виховання; методи виховання; молодший шкільний вік