Ключові слова: політичний дискурс, релігійний дискурс, маніпулятивний вплив, гіперреальгість, антична риторика, лінгвопрагматика, комунікативна стратегія, комунікативна тактика, комунікативний хід

В статті аналізується політичний інституційний дискурс як інструмент впливу на маси та маніпулювання їхньою свідомістю, настроями, поведінкою в інтересах невеликої групи людей - політичної еліти суспільства. Якісь гіперреальності, яка симулює дійсність у межах політичного дискурсу (невідривного від дискурсу мас-медіа), зумовлюється інтересами владних інститутів соціуму. Антична риторика і лінгвопрагматика характеризуються як дисципліни, які в ріхні часи юули спрямовані на вивчення методів і прийомів мовленнєвого впливу на цільову аудіторію, виділяються їхні спільні та відмінні властивості. Маніпулятивні стратегії, тактики і комукнікативні ходи, спрпямовані на уславлення доброчесності святих на тлі дискредитаціїгрішників, розглядаються в межах жанру спідейктичної промови на матеріалі релігійного дискурсу пізньоантичної доби. Здійснений аналіз засвідчив факт зближення релігійного дискурсу з політичним, оскільки і той, і другий спрямовані на міфологізацію свідомості що здійснюється за допомогою низки прийомів маніпулятивного впливу