Шевченко понад часом [Текст] : есеї / Є. О. Сверстюк ; упоряд. О. Д. Сінченко.
Мова: українська.Країна: УКРАЇНА.Відомості про видання: Вид. 3-те, випр. та доп.Вихідні дані: Київ : Кліо, 2015Опис: 344 с : 1000 пр. (в опр.) ; 84х108/32.ISBN: 978-617-7023-26-4.Примітки про зміст: Ключові слова Анотація: Шевченкова тематика в совєтські часи належала до стратегічно важливих. Провідний революціонер-демократ. Учень і послідовник російських революціонерів-демократів, борець за щасливе майбутнє «в сім’ї вольній, новій»… На такому Шевченкові виховувалисятри-чотири покоління читачів. Порушення цього стереотипу вважали державним злочином і карали за кримінальним кодексом. Поміщену в цій книжці статтю «Остання сльоза» – про один вірш Шевченка – було оцінено у вироку 1973 року як «антирадянську» Автор цієї книжки був порушником ще від початку 60-х років і не зважав на обов’язкові стереотипи. Чи було це боротьбою з накинутим мітом, чи просто ігноруванням його? Радше це було прагнення «не ложними устами сказати правду». Адресат цієї книжки відчує те нове прочитання, яке важко дістається, бо доводиться долати гори узвичаєних поверхових уявлень про великого поета, простих і зручних для політичного використання. Усупереч більшості шевченкознавців, автор прочитує Шевченка як поета органічно релігійного, одержимого пророчим духом..Ім’я особи як предметна рубрика: 287Предметна категорія вищого рівня (тимчасове): 82 Література. Літературознавство Список(и), у яких присутня ця одиниця: Літературознавство | Українська література| Тип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Джерельна бібліотека | Зібрання | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
Науково-популярні видання
|
Читальний зал Навчальний фонд | Бібліотека ІДГУ Навчальний фонд | book | 821.161.2.09 (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно | ML19050228 |
Парал. тит. арк.: англ.
Книгу видано за сприяння Івана Васюника.
Ключові слова:
Шевченкова тематика в совєтські часи належала до стратегічно важливих. Провідний революціонер-демократ. Учень і послідовник російських революціонерів-демократів, борець за щасливе майбутнє «в сім’ї вольній, новій»… На такому Шевченкові виховувалисятри-чотири покоління читачів. Порушення цього стереотипу вважали державним злочином і карали за кримінальним кодексом. Поміщену в цій книжці статтю «Остання сльоза» – про один вірш Шевченка – було оцінено у вироку 1973 року як «антирадянську»
Автор цієї книжки був порушником ще від початку 60-х років і не зважав на обов’язкові стереотипи. Чи було це боротьбою з накинутим мітом, чи просто ігноруванням його? Радше це було прагнення «не ложними устами сказати правду». Адресат цієї книжки відчує те нове прочитання, яке важко дістається, бо доводиться долати гори узвичаєних поверхових уявлень про великого поета, простих і зручних для політичного використання.
Усупереч більшості шевченкознавців, автор прочитує Шевченка як поета органічно релігійного, одержимого пророчим духом.
