Підпілля ОУН та УПА в умовах «фронтового періоду» (1943–1944 рр.) [Текст] / Я. Антонюк, В. Трофимович
Набір: 9984, Український історичний журнал, 11113Мова: українська.Країна: УКРАЇНА.Вихідні дані: 2020. - № 3 (552)Опис: С. 27-39 : Бібліогр.: с. 37-39Примітки про зміст: Ключові слова Анотація: Мета дослідження – проаналізувати перехід лінії німецько-радянського фронту українськими підпільниками та повстанцями в 1943–1944 рр. Показати динаміку цього процесу у взаємозв’язку з наступальними операціями Червоної армії. Методологічну основу становить поєднання наукових принципів, загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що, увівши в науковий обіг неопубліковані архівні документи та матеріали, інші джерела, комплексно досліджено особливості переходу лінії фронту підпіллям ОУН, підрозділами УПА в різних районах України. Зазначену проблему в українській і зарубіжній історіографії порушено, предметно висвітлено вперше. Визначено перспективи подальших досліджень на рівні окремих територій. Висновки. Установлено, що підпілля ОУН Східної, Північно-Східної, Центральної, Південної України зуміло провести евакуацію значної частини своїх кадрів. Чимало з них поповнили відділи УПА. Найбільш підготовлених і здатних до проведення самостійних дій залишили в тилу Червоної армії. Оунівське підпілля Трансністрії при наближенні фронту розпочало перемовини з румунами. Паралельно на Волині відбувалися переговори з угорськими та литовськими підрозділами. Особливих масштабів підготовка підпіллям ОУН та УПА до переходу лінії фронту набула у Західній Україні. Було розгорнуто масштабну роботу із забезпечення матеріальної бази, посилено заходи конспірації, проведено ліквідацію ворожої аґентури, виготовлено значну кількість пропаґандистських матеріалів для поширення серед червоноармійців. У «фронтовий період» учасники мережі ОУН із переважно залишалися на місцях, видаючи себе за місцевих селян і біженців, або ж переховувалися у криївках. Підрозділи УПА намагалися уникати сутичок із фронтовими частинами, відходили подалі від районів бойових дій, переховувались у важкодоступних місцевостях або розділялися на дрібні групи. Унаслідок затримки лінії фронту на території Волинської області у військовій окрузі «Тури» були найбільші втрати. Однак загалом підпіллю вдалося успішно перейти в тил Червоної армії. Загальна кількість загиблих учасників ОУН і УПА в Україні не перевищувала 12%.Найменування колективу як предметна рубрика: 594 | 1125Найменування теми як предметна рубрика: Історія України | Друга світова війна Предметна категорія вищого рівня (тимчасове): 94(477) Історія України| Тип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Джерельна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код |
|---|---|---|---|---|---|---|
Статті з періодики
|
Читальний зал (бібліографія) Систематична картотека (бібліографія) | Читальний зал (бібліографія) Систематична картотека (бібліографія) | 94(477) (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно | PER20120069 | |
Журнали
|
Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | Читальний зал (бібліографія) Газети / журнали (бібліографія) | 93/94 (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно | PER20090019 |
Ключові слова:
Мета дослідження – проаналізувати перехід лінії німецько-радянського фронту українськими підпільниками та повстанцями в 1943–1944 рр. Показати динаміку цього процесу у взаємозв’язку з наступальними операціями Червоної армії. Методологічну основу становить поєднання наукових принципів, загальнонаукових і спеціально-історичних методів. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що, увівши в науковий обіг неопубліковані архівні документи та матеріали, інші джерела, комплексно досліджено особливості переходу лінії фронту підпіллям ОУН, підрозділами УПА в різних районах України. Зазначену проблему в українській і зарубіжній історіографії порушено, предметно висвітлено вперше. Визначено перспективи подальших досліджень на рівні окремих територій. Висновки. Установлено, що підпілля ОУН Східної, Північно-Східної, Центральної, Південної України зуміло провести евакуацію значної частини своїх кадрів. Чимало з них поповнили відділи УПА. Найбільш підготовлених і здатних до проведення самостійних дій залишили в тилу Червоної армії. Оунівське підпілля Трансністрії при наближенні фронту розпочало перемовини з румунами. Паралельно на Волині відбувалися переговори з угорськими та литовськими підрозділами. Особливих масштабів підготовка підпіллям ОУН та УПА до переходу лінії фронту набула у Західній Україні. Було розгорнуто масштабну роботу із забезпечення матеріальної бази, посилено заходи конспірації, проведено ліквідацію ворожої аґентури, виготовлено значну кількість пропаґандистських матеріалів для поширення серед червоноармійців. У «фронтовий період» учасники мережі ОУН із переважно залишалися на місцях, видаючи себе за місцевих селян і біженців, або ж переховувалися у криївках. Підрозділи УПА намагалися уникати сутичок із фронтовими частинами,
відходили подалі від районів бойових дій, переховувались у важкодоступних місцевостях або розділялися на дрібні групи. Унаслідок затримки лінії фронту на території Волинської області у військовій окрузі «Тури» були найбільші втрати. Однак загалом підпіллю вдалося успішно перейти в тил Червоної армії. Загальна кількість загиблих учасників ОУН і УПА в Україні не перевищувала 12%